Про село

Грушвиця Перша

Clipboard02

Засноване 1565
Населення940
Площа 2,54 км²
Густота населення 370,08 осіб/км²
Поштовий індекс 35364
Телефонний код +380 362

Грушвиця Перша — село в УкраїніРівненському районі Рівненської області. Населення становить 940 осіб.

Село знаходиться в південно-західній частині району. Входить до складу Грушвицької сільської ради. Від села Грушвиця до міста Рівне – 18 км, до містаЗдолбунів – 25,4 км, до міста Дубно – 29,4 км. Село розташоване за 2,5 км від міжнародної автомагістралі Е-40 ( М-06) Краків – Пшемисль – Львів – Рівне –Житомир – Київ.

Назва Грушвиця за кінцевим «иця» відходить до ряду Бережниця, Бійниця, Мощаниця, у яких переважно символізувалась специфіка місцевості, процеси, наслідки суспільної діяльності. З цих міркувань допустимо Грушвицю вважати похідною із первісного наймення урочища Грушва в значенні «місце, де ростуть дикі груші». Така Грушва, як в словах моква, мушва, була виразником чогось негативного, надмірно збільшеного. Може, первісно назву Грушва мала тутешня річка, яка за окремими довідниками іменується Грушвиця. Тоді напрошується ідея «річка в заростях груш».

Народне тлумачення Грушвиці різне. Кажуть, що тут, де городище, давним-давно уся висота була покрита лісом, на окраїнах якого залягали густі зарості низькорослої дикої груші, де облюбували собі місце зайці. Мисливці, які сюди підпливали, побувавши тут, нарікали: «Якби не та колюча грушва, то мали б мішки зайців». Так поступово за цим місцем утвердилась назва Колюча грушва, а згодом — Грушва, Грушвиця. Інша оповідь визнає заснування Грушвиці в урочищі Грушвець, де росли груші.

Заснування

Околиці Грушвиць заселено давно. На території села Грушвиця та його околицях було виявлено сліди стоянок первісних людей. Біля гори Марковської та поблизу хутора Грабина в 60-х роках ХХ ст. знайдено кам’яні знаряддя первісної людини: кам’яні серпи, наконечники до списів, молотки, сокири, камені для розтирання зерен. Поблизу хутора Янівка знайдено залишки кісток, бивнів та зубів молодого мамонта.У цій місцевості були знайдені також крем’яні ножі. Всі експонати були передані до краєзнавчого музею у м.Рівне.

З 10 століття сучасна територія області ввійшла до складу Київської Русі. В цей час відбувався високий розвиток виробництва (розвивалось землеробство та ремесла). На території сучасної Рівненщини проживало плем’я дулібів-волинян.

В нашому селі є залишки староруського Городища. Деякі дослідники вважають ,що поблизу річки могли існувати укріплені осади, самобутні осередки різних старовинних деревообробних промислів.

Тут виявлені предмети раннього середньовіччя. Допускають, що в надріччі могли колись існувати укріплені осади, самобутні осередки різних старовинних деревообробних промислів. Найдавніші вісті про Грушвицю (Першу) маємо з 1565 року. Тоді сатиївська княгиня віддає «имение Грушвицу» Доброгосту, який зобов’язується платити від 1585 десятин культивованих угідь. У наступному 1566 році Грушвиця дістає право на розширення посівних земель за рахунок зрубаної діброви й «теребіжу» тернових чагарників неподалік Грабника.

XVI – XVII століття

Згідно з поборовими реєстрами Луцького повіту 1577 року, Грушвиця була власністю кількох панів. На той час село входило до складу Волинського воєводства Польщі. У тому ж році засвідчена повінь, яка знищила греблі в «грушвицких ставах». У 1585 році «Грушвица» переходить у власність поміщиці Пацової. Вона, керуючись Литовським статутом, обмежувала селян у розвиткові ремесла, торгівлі.

Жителі села в 15941596 рр. брали участь у повстанні під проводом Северина Наливайка. В роки визвольної війни українського народу під проводомБогдана Хмельницького у Грушвиці створили із селян повстанський загін, який успішно діяв в районі Рівне — Клевань. Грушвицькі повстанці зруйнували панський маєток у сусідньому селі Омеляні.

Коли селянсько-козацькі війська у грудні 1648 року залишили Рівненщину, на території Луцького повіту посилились репресії проти повсталих селян. Це позначились на економічному стані села. Якщо 1629 року тут було 203 дими, то в 1649 р. їх стало 185, а в 1676 р. — 102.

XVIII – XIX століття

З 1793 року «Грушвица» та інші волинські поселення відходять до складу Російської держави, а в 1851 році після смерті власника М. Яловицького була розділена між різними кредиторами. На передодні реформи 1861 року в селі проживало 589 чоловік.

Під кінець XIX століття околицю Грушвиці заселять чеські, польські, німецькі колоністи. В результаті з’являються нові поселення: Грушвиця Друга (Чеська),ДібрівкаМартинівка, Середній Гай, Омелянщина. 1872 року тут проживало чеського населення значно більше, ніж у будь-якому тодішньому селі Рівненського повіту.

За даними 1889 року «с. Грушвица волости Глинско-Чешской» нараховувало 105 дворів, 833 мешканців, серед яких 98 римокатоликів. Крім того, проживало 995 чехів, які мали римокатолицьку каплицю. У селі діяла церква Покрови Пресвятої Богородиці. Її побудували в 1766 році, і в ній зберігалися копії метричних книг з 1779 року.

XX століття

Під час першої російської революції 1905—1907 рр. у селі спалахували заворушення сільськогосподарських робітників.

1913 року у селі діяла церковнопарафіяльна школа та відкрилася школа для дітей колоністів на 35 учнів. Ці дві школи охоплювали невелику кількість дітей села, у якому тоді жило 2072 чоловіка.

1918-1920 роки

В січні 1918 року в Грушвиці було встановлено Радянську владу. Але вже в другій половині лютого 1918 року село було окуповано австро-німецькими загарбниками. В грудні Грушвиця опинилася під владою Директорії. На початку червня 1919 року, завдяки допомозі бійців Новгород-Сіверської бригади 1-ї Української радянської дивізії, в Грушвиці було відновлено Радянську владу. В серпні 1919 року село окупували польські інтервенти. У липні 1920 року Грушвицю визволила 6-а кавалерійська дивізія Першої Кінної армії. У вересні 1920 року село загарбала Польща.

Просвіта

Як засвідчують архівні документи, Рівненська “Просвіта” має тривалу і славну історію. Виникла вона в 1917 році і проіснувала до 1928 року, залишивши після себе сотні хат-читалень, драматичних гуртків, хорових колективів, чудових активістів.

За спогадами старожилів, Грушвицька “Просвіта” була заснована приблизно в 1927 році. Її засновниками були сільський фельдшер Андрій Обжелян і бухгалтер роман Дмитришин. Старожили згадують, що поляки не переслідували членів “Просвіти”, бо мета в них була благородна – культурне виховання молоді. Просвітяни збиралися в одному із сільський будинків, за оренду якого платили хазяїну. Так відомо, що однією із таких хат, була хата Романа Кисіля.

При товаристві була створена група “Відродження”. До неї входили молоді хлопці, які не палили і не вживали спиртних напоїв.

Знайшлися в селі і талановиті співаки, яких Андрій Обжелян і Михайло Гаськевич зібрали і організували прекрасний хор. Хористи розучавали українських пісень, гімн “Ще не вмерла Україна”, “Боже, Великий і Єдиний”, “Заповіт” Тараса Шевченка та багато інших. Особливо не любили поляки, якщо по селі лунав “Заповіт”.

Члени “Просвіти” вели в селі просвітительську роботу, а зокрема: ознайомлювали із історією України, культурою, літературою, читалися лекції, книги М. Старицького, М. Кропивницького, Б. Лепкого, та Івана Франка.

Душею “Просвіти” був драматичний гурток, в репертуарі якого було 16 п’єс. Керівником гуртка був Андрій Обжелян, а незмінним гримерувальником і виконавцем “жидівських” ролей – Марко Копаниця.

Ось перелік п’єс, які ставилися з 1928 року аж по 1942 рік: 1. “Жидівська вихристка”. Головні ролі виконували М. Копаниця і Г. Яськова. 2. “За двома зайцями” – Гаськевич Олена, Яремчук П., Кисіль В.. 3. “Трьох до вибору”. 4. “Дай серцю волю – заведе в неволю” – Л. Берецький, О. Гаськевич. 5. “Назар Стодоля” – А. Дячук, П. Горячек. 6. “Про що тирса шелестіла”. 7. “Мати-наймичка” – Т. Гаськевич. 8. “По ревізії” – П. Яремчук, О. Гаськевич, Н. Стецюк. 9. “Безталанна” – А. Дячук, Н. Степаницька, Й. Михальчук, Т. Гаськевич. 10. “За батька” – В. Кисіль, О. Гаськевич, І. Кравчук. 11. “Хмари” – О. Гаськевич, О. Серветник, М. Копаниця. 12. “Кума Марта” – Т. Гаськевич,О. Серветник, Н. Стецюк. 13. “Ніч під Іван Купала” – О. Гаськевич, Т. Гаськевич, О. Серветник. 14. “Невольник” – К. Борисюк, Т. Гаськевич. 15. “Сватання на Гончарівці”. 16. “За Україну”. На цій п’єсі був присутнім сам автор п’єси – Віталій Юрченко.

Традицією стало – кожного року на свято Юрія, церковний хор, який складався переважно з членів “Просвіти”, ішов до церкви в українських строях святити воду на урочищі “Городище”.

Члени аматорського куртка: 1. Обжелян Андрій – керівник 2. Мовчанець Михайло – суфлер 3. Копаниця Марко – гример і артист. 4. Гаськевич Леонід 5. Гаськевич Тетяна 6. Стецюк Надія 7. Горячек Пріська 8. Дячук Адам 9. Яремчук Пилип 10. Фурманюк Никанор 11. Борисбк Карпо 12. Кравчук Іван 13. Кисіль Васелина 14. Гаськевич Олена 15. Яськова Галина 16. Музичук Настя 17. Яковлюк Федір 18. Володько Леонід 19. Кисіль Василь 20. Михальчук Йосип 21. Серветник Олекса 22. Баранчук Микита 23. Музичук Арес

1920-1939 роки

Грушвиця здобула славу «червоного села», «більшовицького гнізда». В 1923 році тут було створено осередок КПЗУ, до якого входило 9 комуністів. На початку 30-х років у селі створюється підпільна комсомольська організація. В 1936 році польській охранці вдалося натрапити на слід організації. Почалися арешти. Був ув’язнений Ф. П. Кравчук. Він був засуджений до 6 років позбавлення волі. Після нього, в 19371938 рр., організацію очолювала Г. Кисіль. Активними комсомольцями були А. М. Денищук, Є. Т. Козійчук, О. 3. Сметанюк та інші.

Члени КПЗУ разом з комсомольцями розповсюджували нелегальну літературу. Намагаючись перешкодити зростанню революційних сил, поліція часто вдавалася до арештів і обшуків. У 1936—1938 рр. до судової відповідальності притягалися комуністи й комсомольці В. Козик, В. Копаниця, Л. І. Мовчанець, О. 3. Сметанюк. 1938 року па 5 років було ув’язнено комсомолку Є. Козійчук. А всього з 1932 по 1938рік за приналежність до КПЗУ, комсомолу і МОДРу Західної України в Грушвиці були засуджені на строк від 5 до 10 років 34 чоловіка.

1939-1941 роки

У Вересні 1939 року Грушвиця разом із іншими західноукраїнськими землями була приєднана до Радянського Союзу. Були створені органи Радянської влади, конфісковані і роздані селянам всі поміщицькі землі. Повернулися з в’язниць Ф. П. Кравчук, Є. Козійчук та інші. Першим головою виконкому сільської Ради депутатів трудящих став колишній член КПЗУ Л. М. Володько. Ф. П. Кравчука обрали заступником голови виконкому Рівненської райради. Депутатом Народних Зборів Західної України жителі села обрали Р. А. Дмитришина.

Весною 1940 року в селі організували колгосп ім. 17 Вересня, в який об’єдналося 160 бідняцьких господарств. Незабаром колгосп став одним із передових у районі.

В селі після возз’єднання відкрилася середня школа. У школі створили комсомольську та піонерську організації. Запрацював сільський клуб з гуртками художньої самодіяльності. Почалися заняття на курсах ліквідації малописьменності і неписьменності. Активну участь у будівництві нового життя брала комсомольська організація, створена в кінці 1939 року. Секретарем її був А. М. Денищук.

Друга світова війна

28 червня 1941 року Грушвиця була окупована фашистською Німеччиною. Перший бій на території села відбувся на початку липня 1941 року. За спогадами жителів, група радянських військ виходила з оточення. В урочищі Трубельщина біля лісу зупинились на відпочинок. Тут вони були знищені німецькими автоматниками. Жителі села потай поховали загиблих, їх було 125. Після війни на тому місці споруджено пам’ятник. На жаль,ніяких відомостей про загиблих воїнів немає.

В кінці 1941 року Ф. П. Кравчук налагодив зв’язки з підпільною організацією Т. Ф. Новака у Рівному, а невдовзі у Грушвиці створив підпільну комсомольську організацію, куди увійшло 12 чоловік, серед них односельці комсомольці М.П. Вакулюк, А.Д. та О.Д. Володько, Г.П. Дмитришина, Л.І. Мовчанець, А.А. та В.А. Серветник та інші.

Вони здійснювали різні диверсійні акти, збирали зброю та відомості розвідувального характеру. Влітку 1943 року молоді підпільники спільно зі своїми ровесниками із сусіднього села Дядьковичів під керівництвом одного з організаторів комуністичного підпілля в місті Рівне П. М. Мирющенка влаштували втечу 120 юнаків і дівчат, яких мали вислати на каторжні роботи до Німеччини.

У вересні 1943 року на село раптово напали бандерівці. Було вбито 8 членів підпільної організації. Загинули Ф. П. Кравчук, М. Вакулюк, В., М. і Г. Володьки, Л. Мовчанець та інші патріоти.

У лютому 1944 року село визволили від фашистської неволі воїни 8-ї кавалерійської дивізії під командуванням полковника П. О. Хрустальова. Зразу ж відновила роботу сільська Рада, яку очолив П. Яковлєв. У 1944 році від бандитських рук загинули комсомольці Г. П. Дмитришина, Є. Т. Козійчук, І. Ярмолюк та інші односельці.

Радянський період

Довідник 1947 року засвідчує село під назвою Грушвиця Перша з хутором Леонтіївка і Грушвиця Друга з хуторами Березина, Грабина, Іванівка (Янівка), Омелянщина, Середній Гай. А село Дібрівка з хутором Мартинівкою трактує як окремо село з своєю сільською Радою.

В 1949 році на території Грушвицької сільської Ради було створено два колгоспи — ім. 17 Вересня (згодом — ім. Леніна) в Грушвиці Першій та ім. Енгельса в Грушвиці Другій. У травні 1951 року в селі створили первинну партійну організацію, секретарем обрали П. С. Вовченка.

В 1958 році колгоспи об’єдналися. Новостворене господарство назвали «Нове життя». Воно мало у своєму розпорядженні 4534 га землі, в т. ч. 3562 га орної, 59 га сіножать, 45 га садів і 285 га лісів. В 19581959 рр. село було повністю радіофіковане й електрифіковане. З 1960 року почала виходити два рази па місяць багатотиражна газета «Нове життя». Колгосп «Нове життя» став багатогалузевим господарством. Він мав дві молочнотоварні ферми, дві свино- та вівцеферми.

27 червня 1965 року в селі урочисто відкрили обеліск комсомольцям-підпільникам.

В 19681970 роках було споруджено новий гараж, ремонтну майстерню, два чотирирядні корівники, кормовий цех, зерносклад. Особливо зміцнилося господарство за роки восьмої п’ятирічки. На кінець1970 року колгоспне стадо нараховувало 2042 голови великої рогатої худоби, 1242 свиней, 800 овець. У колгоспі працювало 78 тракторів різних марок, 19 комбайнів, 24 автомашини та інша техніка. За восьму п’ятирічку в селі збудовано 56 житлових будинків загальною площею 2240 кв. метрів, а за весь післявоєнний період — 302 будинки, газифіковано 120 будинків. У селі функціонували майстерня побутового обслуговування населення, сільмаг, лазня, 4 продовольчі магазини, відділення зв’язку, 3 фельдшерсько-акушерські пункти.

В 1970 році почала працювати нова двоповерхова середня школа, яка мала 14 класних кімнат, актовий зал, дві навчальні майстерні, спортзал, їдальню. На той час в ній здобували знання понад 300 учнів. Дітей навчали 30 учителів. В селі знаходилися дві бібліотеки — сільська і шкільна, книжковий фонд яких становить понад 12 тис. примірників. Партійна організація села нараховувала 64 комуністи.

Фізико-геграфічне районування

Положення території с. Грушвиця в системі фізико-географічного районування:

  • Східноєвропейська рівнинна країна
    • Лісостепова зона
      • Західноукраїнський лісостеповий край (провінція)
        • Волинська височинна область (Волинське Опілля)

Розташування села

Село Грушвиця Перша межує з такими населеними пунктами:

  • Дядьковичі – на півночі;
  • Грушвиця Друга – на півдні;
  • Дібрівка – на південному заході;
  • Мартинівка – на заході;
  • Дворовичі – на північному заході.

Поблизу села знаходяться багаторічні насадження:

  • “Марковський ліс”;
  • ліс “Ляхівщина”;
  • ліс “Трубельщина”.

На території села розташовані піщаний та крейдяний кар’єри.

Водні обєкти

Через село протікає річка Гнилушка (Стубелка), яка впадає в Стублу поблизу Заріцька. Довжина річки складає 12 кілометрів. На території села є став площею 11,2 га, який орендується приватним рибним господарством.

Природоохоронні об’єкти

Неподалік села знаходиться “Грушвицький” етимологічний державний заказник місцевого значення площею 10 гектар лісового масиву. На його крутих схилах розмножуються дикі комахи, джмелі, бджоли.

 

Posted in Наше село | Leave a comment

Дитячий садок

img596

Грушвицький дошкільний навчальний заклад прийняв своїх перших вихованців у 1985 році

Завідувач: Волосюк Марія.

img595

Педагоги:

Медведь Вікторія, Гнатишин Ольга, Дзюба Любов, Уляніна Лариса.

Всього в закладі навчається і виховується 35 дітей, функціонує дві різновікові групи..

Головним завданням є створення умов для повноцінного розвитку виховання і навчання дітей.

img597

Posted in Дитячий садок | Leave a comment

Фельшерсько-акушерський пункт

IMG_0580

На території Грушвицької сільської ради працює три фельшерсько – акушерські пункти в селі Грушвтця – 1, Грушвиця-2, Мартинівка.

Побудований медичний заклад в селі Грушвиця-1 в 1989 році на кошти колгоспу « Нове життя» будівельниками ПМК-207 тресту « Рівне сільбуд».

В медичному закладі обладнано п’ять кабінетів :

Приймальня

–         Кабінет оглядовий

–         Кабінет маніпуляцій

–         Кабінет профщеплень

–         Кабінет акушерсько – гінекологічний

Працює тут два працівники , які обслуговують 846 жителів села із них до 1 року 13 дітей.

В Грушвиці-2 фельшерсько – акушерський пункт знаходиться в приміщенні сільської ради, а в селі Мартинівка в колишньому клубі.

Posted in Медицина | Leave a comment

Про бібліотекаря

IMG_05731

Бібліотекар -Алтухова Віра Йосипівна.

Закінчила – Дубенське культосвітнє училище та має багаторічний досвід бібліотечної роботи з користувачами.

Обрала професію бібліотекаря тому, що люблю книги, без них не уявляю собі й дня. Це так цікаво пізнавати щось нове і нести його до користувача.

Свою трудову діяльність розпочала з Будинку культури села Грушвиця на посаді Директор Будинку культури , а з 1984 року і до цього часу працюю зав. ПШБ села Грушвиця. Обслуговую 510 користувачів 119 дітей і 390 дорослих.

«Ближче до життя» – це мій девіз. Кожна подія в країні, області, селі у школі неодмінно знаходить місце у роботі бібліотеки. Учні, вчителі, звертаються до бібліотеки, як до невичерпного джерела інформації.

Posted in Бібліотека | Leave a comment

Школа

Загальноосвітня школа 1-3 ступеня села Грушвиця.

В селі Грушвиця , як українська і середня школа відкрита у 1939 році. Тривалий час через відсутність навчально – методичної бази функціонувала, як неповна середня. Перший випуск з врученням атестатів про середню освіту школа здійснила у 1959 році.

У 1968 році школі присвоєно ім я Федора Кравчука- керівника підпільної комсомольської організації, яка діяла в селі в роки німецько- фашистської окупації.

1970 році школа почала працювати в новому приміщенні на 560 учнівських місць, збудована на кошти колгоспу « Нове життя» будівельниками ПМК-207 тресту « Рівнесільбуд»

В школі обладнано 17 класів і кабінетів, столярну і слюсарну майстерні спортзал, їдальню.

Школа

В 2014- 2015 навчальному році в школі навчається 140 учнів їх навчає 22 вчителів.

Загальноосвітня середня школа с. Грушвиця є триступеневою:

1      ступінь – початкова школа з тривалістю навчання 4 роки

2     ступінь – основна школа з тривалістю навчання 5 років

3     ступінь – старша школа з тривалістю навчання 2 роки

Школа діє відповідно до Конституції України, Закону України « Про освіту» чинного законодавства, власного статуту.

Posted in Школа | Leave a comment

Народознавчий куточок

Народознавчий куток Роса і затишок

У бібліотеці діє народознавчий куточок “Краса і затишок”

Posted in Бібліотека | Leave a comment

Виставки у бібліотеці

У бібліотеці філіалі N9 45 оформлені діючі виставки:

–          « Україна 21 століття»

–          «Дихає природа нашими гріхами»

–          « І казка знов розкажеться таємна , чарівна»

–          « Бібліотека і користувач»

–          « Біблія перлина світової культури»

–           « Світ Кобзаревих героїв»

–           «Літературний календар» « Краса і затишок»

Posted in Бібліотека | Leave a comment

Про бібліотеку

IMG_0588 IMG_0589

На території Грушвицької сільської ради було чотири бібліотеки в селі Дібрівка, селі Мартинівка, селі Грушвиця -1, та в Грушвиці – 2. Після реорганізації бібліотечної системи залишилась одна, це в селі Грушвиця -Перша та в школі. Обслуговує один бібліотекар – Алтухова Віра Йосипівна. За плечима – Дубенське культосвітнє училище та багаторічний досвід бібліотечної роботи з користувачами.

Чому обрала професію бібліотекаря? Тому, що люблю книги, без них не уявляю собі й дня. Це так цікаво пізнавати щось нове і нести його до користувача.

Свою трудову діяльність розпочала з Будинку культури села Грушвиця на посаді Директор Будинку культури , а з 1984 року і до цього часу працюю зав. ПШБ села Грушвиця. Обслуговую 510 користувачів 119 дітей і 390 дорослих.

«Ближче до життя» – це мій девіз. Кожна подія в країні, області, селі у школі неодмінно знаходить місце у роботі бібліотеки. Учні, вчителі, звертаються до бібліотеки, як до невичерпного джерела інформації.

Одним із головних завдань бібліотеки вважаю виховання в користувачів інформаційної культури читання, вміння користуватися бібліотекою, набуття потреби в учнів у систематичному читанні літератури, яка сприяє розвитку творчої думки, пізнавальних інтересів і здібностей . На виконання цього завдання використовую в своїй діяльності різні форми бібліотечної роботи : масові, групові та індивідуальні.

У свої інформаційній роботі практикую Дні інформації, під час яких повідомляю користувачів про літературу , що надійшла до бібліотеки.

Велика увага приділяється бесідам, особливо індивідуальним, при видачі книг. Під час таких бесід допомагаю читачеві у виборі літератури, маючи можливість дізнатися його інтереси та запити. Однією з головних форм роботи бібліотеки з виховання в учнів інформаційної культури здобуття ними бібліотечно – бібліографічних знань є бібліотечні заняття, на яких діти знайомляться з правилами користування бібліотекою, з картотеками, каталогами, навчаються користуватися довідковою літературою.

Реалії нинішньої дійсності і зусилля відіо, телебачення, комп’ютерних розваг привели до того , що сучасні діти читають все менше і менше. Тому дуже важливо знайти такі цікаві форми популяризації книги , які могли б позмагатися з цими легкодоступними захоплюючими видами масової культури, привернути увагу до бібліотеки, до книги. Для того , щоб успішно конкурувати з масовою культурою, бібліотеці потрібно змінити обличчя, імідж, стати сучасною. Тому бібліотека крім традиційних, суто бібліотечних форм масової популяризації книги, використовує нові, цікаві нетрадиційні форми роботи.

Поруч з бесідами, літературними ранками, вікторинами впроваджую активні форми роботи, які спонукають учнів багато читати, мислити, щоб виграти, бути першим у доброзичливому суперництві. Це :

–          Брейн – ринг « Юним правознавцям»

–          Виставка – діалог «До природи не неси шкоди»

–          Літературний – вернісаж « Життя і творчість Шевченка у датах і ілюстраціях»

–          Вікторина « Літературна риболовля»

В усі часи бібліотека була і буде найкращим провідником у світі книг, тим місцем , де читачі зможуть відпочивати і зростати духовно, морально та професійно.

IMG_0590

Posted in Бібліотека | Leave a comment