Посвята в читачі

25.09.2015 року у бібліотеці філ..№45 с.Грушвиця було проведено свято книги, де учнів першого класу приймали у велику родину читачів. Першокласники давали обіцянку юного читача, розгадували загадки, складали вірші, приймали участь у казковій вікторині. Після свята всі присутні залишились задоволені.

 

Posted in Бібліотека, Школа | Leave a comment

Герб, прапор, гімн України – символи віри і надії

23.08.2015.   Годину спілкування: «Герб, прапор, гімн України – символи віри і надії», було проведено у бібліотеці села Грушвиця. Завідувач бібліотекою філ. №45 Віра Алтухова розширила знання учнів 8 класу про символи нашої держави. А також була оформлена тематична поличка «Конституція – закон громадянина України». А учні показали свою любов до рідного краю у малюнках.

Posted in Бібліотека | Leave a comment

Що ти знаєш про рідний край?

18.04.2015 р. в приміщинні бібліотеки с. Грушвиця з учнями молодших класів було проведено годину цікавих повідомлень «Що ти знаєш про рідний край?» Завідуючі бібліотекою Віра Алтухова ознайомила присутніх із спогадами старожилів про історію сіл Грушвиця, Мартинівка, Дібрівка та з легендою про походження назви села Грушвиця яку переказала Яковлюк. Л. а також, переглянули тематичну поличку «Рідне село моє». Учасники шкільного ансамблю виконали пісні написані колишнім вчителем школи А.Яворскім.

Posted in Бібліотека | Leave a comment

Конституція – закон громадян України

В приміщенні бібліотеки с. Грушвиця було проведено годину державності. Діти ознайомилися з книжковою виставкою «Україна XXI століття», прочитали вірші про Україну. Також провели конкурс малюнків «Я все люблю в своїм краю»

Posted in Бібліотека | Leave a comment

Зорій довіку поміж нас

5 лютого 2015 року в шкільній бібліотеці була проведена міні-вікторина «Зорій довіку поміж нас». Під час вікторини учні мали змогу відкрити для себе чимало невідомих сторінок з біографії Лесі Українки. Діти мали змогу переглянути тематичну полицю «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я маю в серці те, що не вмирає»

Posted in Бібліотека | Leave a comment

Пам’ять про них збережуть обеліски

2015 року 05 лютого в приміщинні бібліотеки ф.№45 було проведено літературно-краєзнавчу годину присвячену 70-ій річниці визволення Рівненщини та села Грушвиці від німецько-фашистських загарбників. Завідувач публічно-шкільної бібліотеки Віра Алтухова прочитала бібліографічний огляд літератури «А до смерті ціле життя» та ознайомила присутніх з книжковою поличкою «Безсмертний подвиг юності»

Posted in Бібліотека, Школа | Leave a comment

«Поезія Шевченка – то музика народної душі»

Clipboard01

Поетична хвилинка «Поезія Шевченка – то музика народної душі»

Радіє душа, коли безсмертні вірші Тараса Шевченка лунають із уст маленьких українців. В сільській бібліотеці с. Грушвиця діти читали вірші про життя маленького Тараса, переглянули книжкову виставку «Світ кобзаревих героїв». Кривко Дарія прочитала свій власний вірш «Дідусю Тарасе».

 

Posted in Бібліотека | Leave a comment

Чеслав Янчарскі

out_02

Чеслав Янчарскій (2.09.1911 – 19.05.1971)

Чеслав Янчарскій польський дитячий письменник, поет, а також перекладач з російської мови.

Народився 2 вересня 1911 року в Грушвиці на Волині у Польщі.

В 1932 Янчарскій почав вивчати польську філологію в університеті Львова, потім – у Варшавському університеті. У Варшаві він познайомився з Юзефом Чехович та іншими поетами.

У 1933 році вийшла його перша книжка віршів «Акварель». У вірші, що відкриває збірку «Будь у мене талант художника» молодий поет, який народився на Волині,освідчувався в любові до рідних пейзажів:

Будь у мене талант художника,

Якщо б володів я пензлем побіжно,

Тоді писав би я пейзажі

Волинські – їх немає прекрасніше.

Його «Поетична Волинь» – це насамперед барвистий образ повсякденності тих місць, крізь який проступає захоплення красою краю дитячих років. Через три роки після дебюту, поет, що вчився тоді в Варшаві, став ініціатором поетичної групи «Волинь»; в бібліотеці групи вийшла третя книга віршів – «Синя хустина».

Наприкінці 1940-х Янчарскій почав працювати в ілюстрованих журналах для дітей, дебютував в ролі дитячого письменника на сторінках журналу для малят «Сонечко», а також співпрацював з польським Радіо.

Під час Другої світової війни (між 1944 і 1946) Янчарскій жив і викладав у школі в м. Куров Люблінської області. Потім повернувся до Варшави.

Чеслав Янчарскій написав всесвітньо відомі казки «Ведмедик Вухань» («Мишка Ушастик») і «Казки Ведмедика Вуханя». Спочатку казки публікувалися в дитячому журналі «Міша», який був популярний і в Радянському Союзі, а потім стали видаватися окремими книжками, переведені на багато мов світу. Ілюстрації до книг виконав Збігнєв Рихлицький.

Янчарскій був творцем і головним редактором циклу телевізійних передач – польського аналога «На добраніч, малюки». Передачі виходили кожні два тижні з 1957 року. Героєм передач також був Мішка Вухань.

У 1975 році студія короткометражних фільмів Se-Ma-For (СЕ-МА-ФОР) в Лодзі (Польща) зняла ляльковий серіал з Мишком Вухань в головній ролі.

Чеслав Янчарскій несподівано помер у Варшаві 19 травня 1971 після серцевого нападу, що трапився під час зустрічі з дітьми.

Його твори для дітей, що видавалися в Польщі, перекладалися на іноземні мови і знаходили безліч читачів у кожному новому поколінні.

У той же час це один з найцікавіших польських поетів ХХ століття, незаслужено забутий польськими літературознавцями.

Мультфільм про Ведмедика Вуханя

Персонажі мультфільму Ведмедик Вухань і його друзі – Порося і Кролики – були улюблені дітьми. Мультфільми показували дітям в телепередачах перед сном. Ведмедик співав пісеньку: «Пора лягти спати, оскільки місяць сяє. Діти як іграшкові ведмедики, іграшкові ведмедики як діти ».

Польська студія Se-ma-for створила 104 епізоди мультфільму; в 1987 був зроблений останній. Мультфільм був також популярний в інших країнах. Польське телебачення продало його 22 країнам, включаючи Фінляндію, Словенію, Угорщину, Іспанію, Македонію, Нідерланди, Канаду, Іран і африканські країни, Японію. У Фінляндії, наприклад, мультфільм був настільки популярний, що ляльки були колись вкрадені з виставки, присвяченої мульфильму. Доброзичливий Ведмедик став кумиром в усьому світі. Щодня мільйони польських і радянських дітей з нетерпінням включали перед сном телевізор.

Ведмедик Вухань в музеї іграшок та розваг

Ляльки з усього світу, історичні та народні, ляльки Барбі, моделі автомобілів, літаків і суден розташовуються на 631 квадратному метрі музею Іграшок і розваг у м Кельце (Польща).

Музей в Кельце – один з найбільших і найстаріших музеїв іграшок в Польщі. Відвідувачі можуть побачити більше 10 різних виставок. Відвідання цих виставок є унікальним досвідом і пригодою для дітей, тому що вони можуть не тільки подивитися, але й доторкнутися до більшості експонатів, а також взяти участь в спектаклях і пограти у внутрішньому дворі. Музей розташований в будівлі старого ринку XIX століття.

Серед експонатів музею – знаменитий Ведмедик Вухань. Це справжня лялька, яка грала в мультиплікаційних фільмах. Тут діти можуть побачити друзів Ведмедики – Порося і Кроликів, а також знамениті дитяче ліжечко, кавовий столик, вазу з квітами, дитячі стільчики для годування, і, звичайно знамениту лампу біля ліжечка, яку Ведмедик вимикав щовечора.

Електронний ресурс: http://www.babyblog.ru/community/post/kids_books/1713745

Posted in Видатні люди села | Leave a comment

Сучасна Грушвиця

 

Posted in Наше село | Leave a comment

Річка

Гнилушка (Стубелка)

Витік поблизу с. Грушвиця Перша

Гирло Стубазка (Стубла)

Країни басейну Україна
Рівненська область

Довжина 12 км
Висота витоку 205 м

Гнилушка (Стубелка) — річка в Україні, в межах Рівненського районуРівненської області. Права притока Стубазки (Стубли). Річка Гнилушка належить до басейну р. Дніпро – Прип’ять – Горинь – Стубазка (Стубла).

Довжина 12 км. Довжина річки Гнилушка може змінюватися на відстань близько одного кілометра, залежно від кількості опадів, та пори року. Навесні, або при достатньо вологій погоді в інші сезони, річка бере початок із джерел на луках с. Грушвиця Друга, за 0,6 км на схід від траси Київ – Чоп. В більш посушливий період, витоком Гнилушки є джерела розташовані на заболоченій низинній території в с. Грушвиця Перша, це на 0,7 км на північний-захід від траси.

Річка рівнинного типу. Характер течії – повільний, рівнинний, швидкість не перевищує 0,3 м/с. Падіння річки – 17 м, похил, приблизно, 1 м/км (висота витоку – 205 м; гирла – 188 м). Ширина річки в окремих ділянках звужується до 70 – 80 см, але переважно становить 1 – 1,5 м, найбільшу ширину річка має в районі між селами Грушвиця Перша та Дворовичі внаслідок діяльності бобрів, які з’явилися на річці в 90-х роках ХХ століття. Тут ширина річки становить 5-8 м.

Річкова долина широка, переважно трапецієподібна. Заплава заболочена, особливо у верхній та нижній частині. Ширина заплави переважно 300-500 м, тераси простягаються до 1-2 км. В нижній течії терас не спостерігається. Річище вирівняне штучним чином. У районі гирла річки проведено меліоративні роботи по типу – осушення відкритими каналами.

Гнилушка не має приток, озер та стариць. На ній споруджено два ставки в с. Грушвиця Перша: перший – площею 14 га, який перебуває у довгостроковій оренді, розташований в центрі села; другий – площею 1,5 га, приватний, в урочищі Карпове займище, має назву «Копанка».

Перша водойма позиціонується як місце для спортивного вилову риби[1]. Середня глибина близько 1,50 м, ближче до дамби до 2.50 метрів. Ширина водойми 200-220 метрів. По середині ставка є острів 50 метрів довжини і 15 – ширини. Більшість джерел співпадають з руслом річки, лише деякі витікають із берегів. Два з них мають назви пов’язані з місцем витоку: «з-під костелу», «біля Янівки». Обидва джерела не впорядковані, мають вигляд заглибин округлої форми. В с. Дворовичі є прирічкова криниця під назвою «Джерело», місцеві жителі вважають, що вона наповнена цілющою водою.

Русло річки перетинають 7 мостів з насипами, через які проходять 2 автомобільні дороги з твердим покриттям (Київ – Чоп та Рівне – Млинів) та 5 доріг місцевого значення.

В період Радянського Союзу внаслідок меліоративно-осушувальних робіт довжина річки скоротилася на 4 км. Раніше витік річки був розташований поблизу села Глинськ, що в Здолбунівському районові.

Річка має змішаний тип живлення. Основна частка в ньому припадає на атмосферні опади (сніг і дощ): ними Гнилушка поповнюється переважно навесні та влітку. Загалом переважає снігове живлення. Живлення підземними водами становить не більш як 20% і переважає взимку та в бездощові періоди. Весняна повінь триває 5 – 7 днів. Тоді вода піднімається на 1-1,5 м і затоплює заплаву річки.

Гнилушка (Стубелка) бере початок поблизу села Грушвиця Перша. Тече в межах північної частини Рівненського плато переважно на північний захід. Впадає до Стубазки (Стубли) біля південно-східної околиці села Заріцьк.

Річка протікає через села: Грушвиця ПершаДворовичіІваничі, поблизу сіл Мартинівка та Великий Шпаків.

Легенди та перекази про походження назви річки

Течія річки здавна була досить повільною, вона звивалася і петляла по долині, тому вода дуже часто застоювалася на торфових ґрунтах. Влітку вода набувала неприємного болотного запаху і мала жовто-коричневий колір: гнила вода, гнила річка, Гнилушка.

В деяких народних переказах поряд з назвою річки Гнилушка, зустрічається назва Грушвиця – річка в заростях груш, або річка, що витікає зі однойменного села (із розповідей жителів с. Іваничі). Також побутує назва Стубелка – річка зі студенними джерелами, що є частинкою Стубли (таку назву вказували деякі жителі с. Грушвиця). Річка Гнилушка позначена на картах Рівненщини з кінця ХІХ століття, проте на жодній з них її назва не вказана.

Назва річки зустрічається в краєзнавчій літературі Рівненського району. В книзі Я. О. Пура «Край наш у назвах» писав: «Околиця Іванич в основному низинна рівнина, зі сходу оперта до боліт заплави Гнилушки» [8, 181], а також «…можна увійти до володінь села Грушвиці Другої – колишньої чеської колонії при лівому березі Гнилушки» [8, 185]. У книзі «Історія та легенди сіл Рівненського району» М. Бендюк зазначає: «Гнилушка – річечка, що витікає за Грушвицею і впадає під Заріцьком до Стубли, має місцями неприємний (гнилий) запах води» [3, 241].

Posted in Наше село | Leave a comment